Препарати при діабеті
Цукровий діабет – порушення функцій підшлункової залози, яке проявляється у недостатній секреції специфічних гормонів. Це ендокринологічне захворювання, яке може бути як вродженим, так і набутим протягом життя.
Патологія може мати різні форми – відрізнятися за типом:
- Першого типу - вроджене захворювання, яке може проявитися в дитячому або перехідному віці, протікає важко, розвивається стрімко. Спостерігається значне руйнування тканин підшлункової залози. Лікування діабету 1 типу передбачає постійне підтримання нормального рівня глюкози в крові за допомогою введення ін'єкцій інсуліну.
- Другого типу. Найчастіше виникає в похилому віці і розвивається не так швидко і стрімко як 1. Тут проблема полягає не в недостатньому надходженні інсуліну в кров, а у втраті чутливості клітин до даного гормону. В результаті нормальна його секреція порушується.
Лікування діабету 2 типу не обов'язково передбачає застосування ін'єкцій інсуліну. Особливо це стосується початкових етапів хвороби, які можуть тривати по кілька років і навіть більше.
Препарати при діабеті підбираються в індивідуальному порядку, залежно від типу хвороби і рівня цукру в крові. Іноді хворому на діабет другого типу допомагають регулювати рівень глюкози і утримувати показники в нормі досить «слабкі» препарати. Однак з часом дозування все одно доведеться збільшити, так як хвороба має тенденцію до прогресування. Те ж стосується і інсулінозалежних пацієнтів - дозування інсуліну, що вводиться за один прийом, поступово збільшується. Обов'язковою умовою є найсуворіша дієта, а регулювати процес повинен досвідчений лікар-ендокринолог. Крім регулярного відвідування стаціонару і здачі аналізів, хворий повинен самостійно контролювати рівень цукру крові за допомогою спеціальних засобів - глейкометра або тест-смужок. Про будь-які зміни, особливо в більшу сторону, потрібно негайно повідомляти лікаря, який прийме належні заходи і скоректує графік лікування.
Групи препаратів при цукровому діабеті
Сучасна фармацевтична промисловість пропонує широкий асортимент лікарських засобів для лікування діабету. Всі вони діляться на наступні групи:
- Похідні сульфосечовини. Їх дія спрямована на стимуляцію бета-клітин підшлункової залози і відновлення секреції інсуліну.
- Бігуаніди Знижують глюконеогенез в печінці (при діабеті збільшується в 3 рази) завдяки активації АМФ-активованої протеїнкінази, яка відіграє визначальну роль в інсуліновій сигналізації, в енергетичному балансі організму, метаболізмі глюкози і жирів. Крім того, знижують інсулінорезистентність м'язової і жирової тканини, збільшують чутливість тканин до інсуліну, посилюють периферичний захоплення глюкози, підвищують окислення жирних кислот і зменшують всмоктування глюкози зі шлунково-кишкового тракту. Бігуаніди також знижують концентрацію в сироватці крові ТГ, холестерину і ЛПНЩ. Гіпоглікемічних реакцій не викликає.
- Тіазолідиндіони (глітазони). Препарати для лікування діабету даної групи знижують інсулінорезистентність м'язової і жирової тканини, а також синтез ліпідів в них. Це селективні агоністи ядерних рецепторів PPARγ (peroxisome proliferator-activated receptor-gamma), які знаходяться в основних для інсуліну «тканинах-мішенях»: в жировій тканині, в скелетних м'язах і печінці і регулюють транскрипцію інсуліно-відповідальних генів, що контролюють продукцію, транспорт і утилізацію глюкози, а також метаболізм жирних кислот.
- Інгібітори ДПП-4. Підвищують активність інкретинових гормонів шляхом блокування руйнівного ферменту ДПП-4, що покращує функцію острівцевих α- і β-клітин підшлункової залози. Засоби цієї групи також покращують їх чутливість і відповідь відповідно до рівня глікемії. Інсулінотропний ефект ДПП-1 носить глюкозозалежний характер. Для літніх пацієнтів препарати інкретинового ряду представляються найбільш зручними і безпечними, оскільки вони не викликають ризику розвитку гіпоглікемічних станів, не вимагають постійного моніторингу глікемії і не призводять до різкої декомпенсації в разі пропуску однієї дози препарату.
- Агоністи рецепторів ДПП-1. Глюкагоноподобний пептид-1 (ГПП-1) шляхом стимуляції рецепторів покращує функцію острівцевих α- і β-клітин підшлункової залози (інкретина, який виробляється в кишківнику, відповідаючи за 60-70% інсулінової секреції). Агоністи рецепторів також ДПП-1 сприяють зниженню маси тіла.
- Інгібітори альфа-глюкозидази. Блокують дію ферментів, що розщеплюють в шлунково-кишковому тракті вуглеводи, гальмуючи тим самим їх всмоктування. Глюкоза внаслідок цього надходить у кров з затримкою і в менших кількостях, що попереджає високий підйом її рівня в крові, який зазвичай спостерігають після їжі. Знижують масу тіла.
- Меглітініди. Препарати для лікування цукрового діабету даної групи спрямовані на стимуляцію секреції інсуліну. Як і похідні сульфосечовини III покоління, блокують АТФ-залежні калієві канали в бета-клітинах, але ефект розвивається через 30 хв і супроводжується зниженням рівня глюкози тільки після їжі (концентрація інсуліну між прийомами їжі не підвищується). Щадно діють на бета-клітини.
- Блокатори реабсорбції глюкози в нирках. Селективний і оборотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортеру 2 типу (SGLT2). SGLT2 є основним переносником, що відповідає за реабсорбцію глюкози з клубочкового фільтрату назад в кров. Діють незалежно від секреції інсуліну.
Препарати при діабеті 2 і 1 типу повинні підбиратися виключно лікарем після комплексної діагностики и обстеження. А купувати такі засоби можна тільки у перевірених аптеках – це є запорукою якості та перевіреності ліків.
